копійчаний
КОПІЙЧАНИЙ, а, е. 1. Прикм. до копійка 1. Копійчана монета; // Який має вартість однієї копійки. Він не ламається, коли для діла, то тут нічого ламатися, як копійчаний бублик (Собко, Звич. життя, 1957, 130); Захар сухий і такий тонкий, як копійчана свічка (Григ., Вибр., 1959, 149).
2. Який коштує дуже дешево; малоцінний. І люди є такі ледачі. Мудрують по-собачи: .. - Ми громадяни, - А то все суччя копійчане, Бадилля світове!.. (Гл., Вибр., 1951, 69); Раділа раденька, що за вторговані.. гроші мати куплять їй копійчані сережки або поганенький кісник! (Л. Янов., І, 1959, 144); // Низькооплачуваний. Де не підеш, скрізь тобі в очі цвікають: - Ага! Ковалівка? Копійчані трудодні (Кучер, Трудна любов, 1960, 83); За власною ініціативою, без будь-якої підтримки, існуючи копійчаними уроками, він [Б. Грінченко] підготувався до екзамену на звання народного учителя (Рад. літ-во, 1, 1963, 118); // Не вартий уваги; дрібний. - Копійчана справа, - вставив своє Хоменків шуряк, - не варто звертати уваги... (Сміл., Сад, 1952, 196).
3. перен., розм. Надмірно дріб'язковий. - Зрозумій, нарешті, як ти здрібнюєш честь свого і мого роду копійчаними рахунками (Стельмах, Хліб.., 1959, 294).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | копійчаний | копійчана | копійчане | копійчані |
Родовий | копійчаного | копійчаної | копійчаного | копійчаних |
Давальний | копійчаному | копійчаній | копійчаному | копійчаним |
Знахідний | копійчаний, копійчаного | копійчану | копійчане | копійчані, копійчаних |
Орудний | копійчаним | копійчаною | копійчаним | копійчаними |
Місцевий | на/у копійчаному, копійчанім | на/у копійчаній | на/у копійчаному, копійчанім | на/у копійчаних |