кормига
КОРМИГА, и, ж. Насильницьке панування; неволя, ярмо. То як же мені свого чоловіка забути хоч на хвилинку? Він мене з пекла, з кормиги визволив!.. (Вовчок, І, 1955, 143); [Андрій (до Олени) :] Нехай умру в ярмі, пропаду у кормизі, а тебе не покину!.. (Кроп., І, 1958, 459); Він бачив сам, як животіють люди під польською кормигою - ві Львові, в Дубні, в Корці (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 152).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кормига | кормиги |
Родовий | кормиги | кормиг |
Давальний | кормизі | кормигам |
Знахідний | кормигу | кормиги |
Орудний | кормигою | кормигами |
Місцевий | на/у кормизі | на/у кормигах |
Кличний | кормиго | кормиги |