корчитися
КОРЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок. Вигинатися, кривитися в корчах; судомитися. Клубком із рота піна билась; Сама ж [Сивілла] вся корчилась, кривилась. Мов дух вселився в неї злий (Котл., І, 1952, 119); Кожна зморшка на безвусому виді скакала у нього, і видко було, як під старою свиткою корчилось тіло, наче пружина (Коцюб., II, 1955, 35); Хлопець.. через силу йде до своєї оселі, падає, мов сніп, у клуні на сіно і корчиться на ньому від болю (Стельмах, Хліб.., 1959, 594).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | корчуся | корчимося |
2 особа | корчишся | корчитеся |
3 особа | корчиться | корчаться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | корчитимуся | корчитимемося |
2 особа | корчитимешся | корчитиметеся |
3 особа | корчитиметься | корчитимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | корчився | корчилися |
Жіночий рід | корчилася | |
Середній рід | корчилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | корчмося | |
2 особа | корчся | корчтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | корчачись | |
Минулий час | корчившись |