корчуватий
КОРЧУВАТИЙ, а, е. 1. Те саме, що корчастий. Понад Дніпром з обох боків зеленими мурами тяглись плавні.., де сплітались у непроникливу сітку корчуваті дуби, липи, вільшина, верби й лози (Скл., Святослав, 1959, 333); Надбережні корчуваті верби полоскали свої свіжі віти в запіненій.. воді (Ле, Наливайко, 1957, 396); // Густо вкритий корінням дерев, яке виступає з землі. Пісня спотикається на корчуватих стежках, падає й знову підводиться (Кол., На фронті.., 1959, 63).
2. перен., розм., рідко. Кремезний, вузлуватий (у З знач.). Оленчук ще довго сидів, ..і в темряві ночі корчувата постать його непорушна темніла під навислим зоряним небозводом (Гончар, Маша.., 1959, 69).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | корчуватий | корчувата | корчувате | корчуваті |
Родовий | корчуватого | корчуватої | корчуватого | корчуватих |
Давальний | корчуватому | корчуватій | корчуватому | корчуватим |
Знахідний | корчуватий, корчуватого | корчувату | корчувате | корчуваті, корчуватих |
Орудний | корчуватим | корчуватою | корчуватим | корчуватими |
Місцевий | на/у корчуватому, корчуватім | на/у корчуватій | на/у корчуватому, корчуватім | на/у корчуватих |