костистий
КОСТИСТИЙ, а, е. 1. Який має широкі, великі, випнуті кістки; ширококостий. Він був високий на зріст, широкий в плечах, костистий, навіть трошки сухорлявий (Н.-Лев., IV, 1956, 41); Подовгасте, сильно костисте лице свідчило про енергічну вдачу і сильну волю (Фр., III, 1950, 263); Увечері прийшов у казарму якийсь робітник - вилицюватий, костистий, з допитливими очима і твердою ходою (Панч, Синів.., 1959, 22).
2. Те саме, що кістлявий 1. Дід строїть бандуру; пробіг по струнах - І струни говорять в костистих руках,- І старець співа про Богдана (Бор., Тв., 1957, 83); Януш Острожський відкидає крісло і люто стукає по столу костистими пальцями (Тулуб, Людолови, II, 1957, 216).
3. Який має багато дрібних кісток. При організації дитячого харчування слід виключити костисті риби (окунь, лящ і т. ін.) (Шк. гігієна, 1954, 96).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | костистий | костиста | костисте | костисті |
Родовий | костистого | костистої | костистого | костистих |
Давальний | костистому | костистій | костистому | костистим |
Знахідний | костистий, костистого | костисту | костисте | костисті, костистих |
Орудний | костистим | костистою | костистим | костистими |
Місцевий | на/у костистому, костистім | на/у костистій | на/у костистому, костистім | на/у костистих |