костоправ
КОСТОПРАВ, а, ч. У народній медицині - людина, що вміє виправляти вивихи або правильно складати переламані кістки. [Гаврило:] Либонь і ребер скількохсь переламано.. Прийдеться по знахарку посилать або й по костоправа! (Крон., IV, 1959, 153); Він був столяром і стельмахом, шевцем і бондарем, човнярем і рибалкою, слюсарем і радіоаматором, ткачем і навіть костоправом (Стельмах, Правда.., 1961, 42); // ірон. Про лікаря-хірурга. [Ліда:] І де цей костоправ, що примушує вас чекати і так мучитись! (Корн., І, 1955, 92).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | костоправ | костоправи |
Родовий | костоправа | костоправів |
Давальний | костоправові, костоправу | костоправам |
Знахідний | костоправа | костоправів |
Орудний | костоправом | костоправами |
Місцевий | на/у костоправі, костоправові | на/у костоправах |
Кличний | костоправе | костоправи |