коханець
КОХАНЕЦЬ, нця, ч. 1. Чоловік, що перебуває в позашлюбному зв'язку з жінкою або дівчиною. [Анна:] Мені не байдуже, щоб тут мене взивали подвійною вдовою - і по мужу, і по коханцю! (Л. Укр., III, 1952, 389); Олена.. вже міцно схопила довгожданого коханця за огривок і струсонула його при цьому, мов добрий дядько (Гончар, Таврія.., 1957, 153).
2. Те саме, що коханий 2. Нещасний коханець край брами У розпачі голову стиснув руками. «..Не любить мене чарівниця-дівчина!» (Л. Укр., І, 1951, 110); Кохана вмирає, не знісши сили любовного почуття, яке висловив їй коханець (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 66).
3. розм. Те саме, що пестун 1. - Араб! - каже Шахай, сідаючи в сідло. - Не араб! - кричить збоку Соса, б'ючи по гриві свого коханця (Ю. Янов., І, 1958, 167).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | коханець | коханці |
Родовий | коханця | коханців |
Давальний | коханцеві, коханцю | коханцям |
Знахідний | коханця | коханців |
Орудний | коханцем | коханцями |
Місцевий | на/у коханці, коханцеві | на/у коханцях |
Кличний | коханцю | коханці |