кошовий
КОШОВИЙ, а, е, іст. 1. Прикм. до кіш2 1, 2. Кошовий отаман.
2. у знач. ім. кошовий, вого, ч. Вождь, отаман козаків на Запорізькій Січі. У неділю вранці-рано Синє море грало, Товариство кошового Нараді прохало (Шевч., І, 1951, 284); Стояв кошовий і дивився на своє військо, як на розбурхане море (Довж., І, 1958, 237).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кошовий | кошові |
Родовий | кошового | кошових |
Давальний | кошовому | кошовим |
Знахідний | кошового | кошових |
Орудний | кошовим | кошовими |
Місцевий | на/у кошовому, кошовім | на/у кошових |
Кличний | кошовий | кошові |
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | кошовий | кошова | кошове | кошові |
Родовий | кошового | кошової | кошового | кошових |
Давальний | кошовому | кошовій | кошовому | кошовим |
Знахідний | кошовий, кошового | кошову | кошове | кошові, кошових |
Орудний | кошовим | кошовою | кошовим | кошовими |
Місцевий | на/у кошовому, кошовім | на/у кошовій | на/у кошовому, кошовім | на/у кошових |