крайка
КРАЙКА, и, ж. 1. Крайня частина чогось. Крокуючи по крайці автостради, солдат сказав, що до Франції ще дуже далеко (Ю. Янов., II, 1954, 57).
2. Вузенька щільно виткана смужка по краях тканини, нерідко з іншої, грубшої пряжі. Непідрублену крайку завіси тріпало.. вітром (Смолич, Театр.., 1940, 137).
3. заст. Жіночий пояс із грубої (переважно вовняної) кольорової пряжі. Ось підвелася одна молодиця.., підперезана червоною крайкою (Мирний, І, 1954, 345); Гандзя була лише в одній сорочині, .. підперезаній.. крайкою (Фр., І, 1955, 256); До діда й Максима поволі в святешній, підперезаній крайкою запасці підходить баба Ганна (Стельмах, І, 1962, 232).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | крайка | крайки |
Родовий | крайки | крайок |
Давальний | крайці | крайкам |
Знахідний | крайку | крайки |
Орудний | крайкою | крайками |
Місцевий | на/у крайці | на/у крайках |
Кличний | крайко | крайки |
крайок
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | крайок | крайки |
Родовий | крайка | крайків |
Давальний | крайкові, крайку | крайкам |
Знахідний | крайок | крайки |
Орудний | крайком | крайками |
Місцевий | на/у крайку | на/у крайках |
Кличний | крайку | крайки |