крамольник
КРАМОЛЬНИК, а, ч., заст. Бунтівник, бунтар, заколотник. У старовину грішників або крамольників.. палили при повному зборі найвищого духовенства, адміністрації й війська (Сам., II, 1958, 298).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | крамольник | крамольники |
Родовий | крамольника | крамольників |
Давальний | крамольникові, крамольнику | крамольникам |
Знахідний | крамольника | крамольників |
Орудний | крамольником | крамольниками |
Місцевий | на/у крамольнику, крамольникові | на/у крамольниках |
Кличний | крамольнику | крамольники |