красномовність
КРАСНОМОВНІСТЬ, ності, ж. Здатність, уміння гарно, майстерно говорити; ораторський хист. Мені взагалі не слід би довгих листів писати, та все не вмію стримувати свою красномовність (Л. Укр., V, 1956, 390); Хоч красномовністю не відзначалася [Марія Іванівна], але цього разу була немов у натхненні (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 97); // Майстерність, доладність мови. Думка Сагайдачного, підтримана красномовністю Собєського, перемогла (Мак., Вибр., 1956, 533).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | красномовність | красномовності |
Родовий | красномовності, красномовности | красномовностей |
Давальний | красномовності | красномовностям |
Знахідний | красномовність | красномовності |
Орудний | красномовністю | красномовностями |
Місцевий | на/у красномовності | на/у красномовностях |
Кличний | красномовносте | красномовності |