кревний
КРЕВНИЙ, а, е, розм. 1. Те саме, що кровний 1-3; рідний. І син, його кревная дитина, цурався батьківського духу! (Мирний, І, 1949, 183); [Мартіан:] Я мушу бути сам. Таким, як я, не можна мати кревної родини (Л. Укр., III, 1952, 324); Ногайці.. женуть у неволю двадцять тисяч бранців. А це наші кревні сестри та брати (Тулуб, Людолови, І, 1957, 471); Це було тої доби, коли два кревних народи.. вчинили між себе розраду (Стар., Облога.., 1961, 4); Кревний зв'язок; Кревна справа; * Образно. Ясно було одне - що кревні нитки, які в'язали старих інструкторів з масою, не порвалися (Мик., II, 1957, 504).
2. у знач. ім. кревні, них, мн. (одн. кревний, ного, ч.; кревна, ної, ж. ). Те саме, що родичі. Кобза з Остапом.. попрощались із своїми кревними і потягли з сіромами в гай (Стор., І, 1957, 364); [Xуса:] Назову тебе сестрою. [Сабіна:] Публій дуже добре знає, що ти сестри не маєш. [Xуса:] Ну, нехай своячкою чи кревною якою (Л. Укр., III, 1952, 155); Не знайшли ні друзі, ані кревні Рицарського тіла молодого (Рильський, III, 1961, 241).
3. заст. Родовитий, родовий. Плебей.. - син поштаря і швачки - дозволив собі покохати його дочку, кревну дворянку!.. (Смолич, II, 1958, 116).
4. перен. Гіркий, важкий, кривавий (про сльози, працю тощо). Не було міри малому горю Івасевому, не було упину кревним сльозам його (Мирний, І, 1954, 270); Дома.. нужда кревна (Манж., Тв., 1955, 44).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | кревний | кревна | кревне | кревні |
Родовий | кревного | кревної | кревного | кревних |
Давальний | кревному | кревній | кревному | кревним |
Знахідний | кревний, кревного | кревну | кревне | кревні, кревних |
Орудний | кревним | кревною | кревним | кревними |
Місцевий | на/у кревному, кревнім | на/у кревній | на/у кревному, кревнім | на/у кревних |