крекнути
КРЕКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до кректати. Спочатку Семен хотів випити маленькими ковточками.., але не втерпів і вихилив цілу разом і хрипко-голосно крекнув: «а-а-а»! (Л. Укр., III, 1952, 668); Здоровкаючись з Куликом.., Оленчук жартома так здавив йому долоню, що той аж крекнув (Гончар, II, 1959, 13); Крекнув селезень.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | крекну | крекнемо |
2 особа | крекнеш | крекнете |
3 особа | крекне | крекнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | крекнув | крекнули |
Жіночий рід | крекнула | |
Середній рід | крекнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | крекнімо | |
2 особа | крекни | крекніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | крекнувши |