кривдити
КРИВДИТИ, джу, диш, недок., перех. Робити комусь кривду (у 1 знач.). Козаки його [пана] стереглись, як огню, і обходили, бо тяжко їх кривдив (Вовчок, І, 1955, 41); З білої сорочки сміялися. Кривдили мене і ранили (Стеф., І, 1949, 173); Вони [бійці] не кривдили старого, 1.. кожний закликав Ференца до свого казанка (Гончар, III, 1959, 229);// також без додатка, рідко. Ображати, обмовляти. А то люди, як почули, що старостів заслав, стали кривдити, що кульгава та всякі поговірки пустили (Барв., Опов.., 1902, 295).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кривджу | кривдимо |
2 особа | кривдиш | кривдите |
3 особа | кривдить | кривдять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кривдитиму | кривдитимемо |
2 особа | кривдитимеш | кривдитимете |
3 особа | кривдитиме | кривдитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | кривдив | кривдили |
Жіночий рід | кривдила | |
Середній рід | кривдило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кривдьмо | |
2 особа | кривдь | кривдьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | кривдячи | |
Минулий час | кривдивши |