кримінал
КРИМІНАЛ, у, ч. 1. розм. Карний злочин. Він довів цензорові, що тут немає ніякого криміналу, коли автор вдається до цензури (Мирний, V, 1955, 430); - Надто ганебно це - виправдовуватися, не відчуваючи за собою ніякого криміналу... (Шовк., Інженери, 1956, 335).
2. заст. В'язниця, тюрма. Тиждень минув від хвилини, коли брати переступили пороги криміналу, а ще не кликано їх до суду (Фр., VI, 1951, 181); [Жураківський:] Правду кажучи, то він, сірома, і до криміналу попав через свою охоту до науки (Вас., III, 1960, 297); [Чмур:] Уночі збиратись заборонено. Ну, чого стоїте? Бо я вас усіх до криміналу (Мокр., П'єси, 1959, 82).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кримінал | кримінали |
Родовий | криміналу | криміналів |
Давальний | криміналові, криміналу | криміналам |
Знахідний | кримінал | кримінали |
Орудний | криміналом | криміналами |
Місцевий | на/у криміналі | на/у криміналах |
Кличний | кримінале | кримінали |