кукати
КУКАТИ, аю, аєш, недок. 1. перех. і неперех., рідко. Те саме, що кувати2. Раненько піп збудив Івана і каже: - Уставай, Іване, бо зозуля кукає (Калин, Закарп. казки, 1955, 198); // Видавати звуки, схожі на крик зозулі. Було, вночі Сидить під тином, мов зозуля. Та кукає; або кричить. Або тихесенько співає Та ніби коси розплітає (Шевч., II, 1953, 206); - Навчусь зозулею кричать, бо щось я стала примічать- прийдеться мені кукать (Тич., II, 1947, 153).
2. перен., ірон. Не знаходячи іншого виходу, перебувати, сидіти де-небудь, очікуючи кращих обставин, умов. Про дорогу годі було й думати. За вікном біліло, а дядько Баран люто чухмарив потилицю: ..Будемо тепер кукати в цих проклятих Броварах... (Збан., Сеспель, 1961, 365); Та... батальйон і досі сидить у землі, а Дем'янова рота кукає під огнем - без огнеприпасу, без їжі й води, навіть без санітарів (Смолич, Мир.., 1958, 159).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кукаю | кукаємо |
2 особа | кукаєш | кукаєте |
3 особа | кукає | кукають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кукатиму | кукатимемо |
2 особа | кукатимеш | кукатимете |
3 особа | кукатиме | кукатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | кукав | кукали |
Жіночий рід | кукала | |
Середній рід | кукало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кукаймо | |
2 особа | кукай | кукайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | кукаючи | |
Минулий час | кукавши |