куриво
КУРИВО, а, с. 1. Те, що курять; курильний тютюн. - Це смачний крам, а ченцям не можна вживать курива,- сказав отець Тарасій (Н.-Лев., III, 1956, 372); Ілько сів на ступі близько біля Зіньчиної терниці, витяг з кишені куриво й почав цигарку крутити (Головко, II, 1957, 27); // Те саме, що куріння 1. Лист пожмакано, але нічого - на куриво годиться (Смолич, Мир.., 1958, 159).
2. Те, чим обкурюють, курять (див. курити1 2); речовина, що дає при горінні ароматичний дим. [Сінон:] Дружинонька твоя золотокудра либонь тепер багаття розпалила і пахощів насипала солодких, димок від курива, мов легка мрія, над сніжно-білим чолом ніжно в'ється (Л. Укр., II, 1951, 314); Пахне м'ятою і якимсь приємним куривом, привезеним патріархом зі сходу (Тулуб, Людолови, II, 1957, 387); // Дим від обкурювання. Обкурював ладаном хату й кошари.., червона од метушні Палагна серед курива того ознаймляла нарешті, що готові усі дванадцять страв (Коцюб., II, 1955, 335).
3. Те, що куриться: випари, мла, туман, дим. По їй [долині] тую там, то там віхтями здіймалося куриво туману (Мирний, І, 1954, 164); Па березі отава Лила солодке куриво міцне (Рильський, II, 1960, 77); * Образно. [Печариця:] Звісно, молода баришня.., недавно з тії [тієї] школи... ще куриво науки не вивітрилось... (Мирний, V, 1955, 163); * У порівн. Через гребінь скель.. перекидалась хвиля і котилась з гори по каменюках, а до неба підіймалась хмара пари, як куриво од великого пожарища (Стор., І, 1957, 240).
4. рідко. Димне багаття. Кругом стола йшов угору дим, неначе хто на столі розіклав курево од комарів та мошки (Н.-Лев., II, 1956, 64).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | куриво | курива |
Родовий | курива | курив |
Давальний | куриву | куривам |
Знахідний | куриво | курива |
Орудний | куривом | куривами |
Місцевий | на/у куриві | на/у куривах |
Кличний | куриво | курива |
курити
КУРИТИ1, курю, куриш, недок. 1. перех. і без додатка. Вдихати й видихати дим якої-небудь речовини, переважно тютюну. Ми - шваби, куримо табак (Граб., І, 1959, 249); І за вечерею, і повечерявши,- обсівшись біля припічка, щоб курити в піч, гомоніли допізна чоловіки про се, про те (Головко, II, 1957, 181); - Ти дай мені, синок, закурити... Зроду таких не курив (Тют., Вир, 1964, 213); * Образно. Із Лисянки Кругом засвітило: Ото Гонта з Залізняком, Люльки закурили. Страшно, страшно закурили. І в пеклі не вміють Отак курить (Шевч., І, 1963, 117).
Курити люльку (кальян і т. ін. ) - користуватися для куріння (у 1 знач.) люлькою, кальяном і т. ін. Мій Кирило - золото не чумак!.. Все люльку курив (Вовчок, І, 1955, 60); Курити тютюн (тютюнець, цигарку і т. ін.) - вживати для куріння тютюн, цигарки тощо. Еней, по човну походжая, Роменський тютюнець курив (Котл., І, 1952,164); Запалив я цигарку, вчитель- теж. Скільки споминів, слів. Як колись я від нього потайки цигарки в час перерви курив... (Сос., І, 1957, 244).
2. перех. і неперех. Спалюючи певні речовини, наповнювати приміщення ароматичним димом. - Прочитавши його роботи книжку, зараз у хаті кури, а то завадить (Кв.-Осн., II, 1956, 249).
3. перех. Добувати, одержувати способом перегонки (горілку, смолу, дьоготь і т. ін.). - Пан втік, а панича Льольо на насіння лишили. Нехай курить... горілку (Коцюб., II, 1955, 85); - Вас дьоготь бентежить? - хвилюється і сердиться Лісовський. - Але чому ж ви тоді курите його у ваших лісах? (Стельмах, І, 1962, 42).
4. неперех., розм., заст. Гуляти, п'ючи; пиячити. Троянці добре там курили, Дали приманку всім жінкам, По вечорницям всі ходили. Просвітку не було дівкам (Котл., І, 1952, 78).
КУРИТИ2, курю, куриш, недок. Роблячи що-небудь, здіймати куряву, пил; пилити. Галя вимітала долівку. Йому [Василеві] на заваді і тихе шуршання притертого деркача по долівці. - Не кури! - кричить він на сестру (Мирний, IV, 1955, 28); // їхати, бігти, здіймаючи куряву. Курить щось по дорозі. Що воно біжить так прудко? (Коцюб., II, 1955, 13); На шляху курить десь парою коней фаетон (Вас., III, 1960, 345); // чим. Здіймаючи вгору дрібні часточки чого-небудь, крутити ними в повітрі. У місті була відлига, але за містом тяг холодний вітер і курив дрібним снігом (Фр., VII, 1951, 405); // Виділяти в повітря дрібні часточки чого-небудь. Шумить, наллята буйним соком, Курить пилком озимина (Шпорта, Твої літа, 1950, 103).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | курю | куримо |
2 особа | куриш | курите |
3 особа | курить | курять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | куритиму | куритимемо |
2 особа | куритимеш | куритимете |
3 особа | куритиме | куритимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | курив | курили |
Жіночий рід | курила | |
Середній рід | курило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | курімо | |
2 особа | кури | куріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | курячи | |
Минулий час | куривши |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | курю | куримо |
2 особа | куриш | курите |
3 особа | курить | курять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | куритиму | куритимемо |
2 особа | куритимеш | куритимете |
3 особа | куритиме | куритимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | курив | курили |
Жіночий рід | курила | |
Середній рід | курило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | курімо | |
2 особа | кури | куріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | курячи | |
Минулий час | куривши |