кінва
КІНВА, и, ж. 1. Великий дерев'яний кухоль. А трохи згодом Раби вечерю принесли І кінву доброго сикеру (Шевч., II, 1953, 71); Кухарі.. ставлять.. по всіх столах дерев'яні ваганки з потравою, а між ними у великих кінвах.. горілку, мед, пиво (Стор., І, 1957, 256).
2. діал. Відро. Молодичка кароока.. бігла з кінвами по воду (Сл. Гр.).
КІНВА, и, ж., розм. Збірн. до кінь 1. Бач, скілько кінви пасеться (Сл. Гр.); Мимо проїжджають, сунуть кінвою війська (Гончар, III, 1959, 70).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кінва | кінви |
Родовий | кінви | кінв |
Давальний | кінві | кінвам |
Знахідний | кінву | кінви |
Орудний | кінвою | кінвами |
Місцевий | на/у кінві | на/у кінвах |
Кличний | кінво | кінви |