кіптявий
КІПТЯВИЙ, а, е. 1. Який коптить. Є ще серед нас багато людей, які пам'ятають дерев'яні плуги й борони, згадують, як вечорами сиділи при кіптявому каганці (Рад. Укр., 15.Х 1961, 2).
2. Покритий кіптем; закопчений. Зв'язковий обходить курінь, знаходить старий кіптявий чайник, який висить над вогнем, кипить (Ю. Янов., IV, 1959, 249).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | кіптявий | кіптява | кіптяве | кіптяві |
Родовий | кіптявого | кіптявої | кіптявого | кіптявих |
Давальний | кіптявому | кіптявій | кіптявому | кіптявим |
Знахідний | кіптявий, кіптявого | кіптяву | кіптяве | кіптяві, кіптявих |
Орудний | кіптявим | кіптявою | кіптявим | кіптявими |
Місцевий | на/у кіптявому, кіптявім | на/у кіптявій | на/у кіптявому, кіптявім | на/у кіптявих |