лежа
ЛЕЖА, і, ж. 1. рідко. Лежання. З спання не купить коня, а з лежі не справить одежі (Номис, 1864, № 11299); - З Низу на домівку йдемо. - З Низу? Так рано на лежі розходитися? (Ле, Україна, 1940, 394).
2. діал. Тяжка хвороба, при якій лежать, у постелі. І він просить бога, щоб не дав йому гнилої лежі, і виглядає смерті, як рідної мами (Черемш., Вибр., 1960, 300); Лежав отак, мучився своєю лежею (Козл., Сонце.., 1957, 16).
@ Впасти у лежу - злягти, захворіти. [Іваниха:] Він.. як мене хомнув по голові, то я трохи в лежу не впала (Март., Тв., 1954, 96).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | лежа | лежі |
Родовий | лежі | леж |
Давальний | лежі | лежам |
Знахідний | лежу | лежі |
Орудний | лежею | лежами |
Місцевий | на/у лежі | на/у лежах |
Кличний | леже | лежі |