ложка
ЛОЖКА, и, ж. Предмет столового прибору, яким набирають рідку або розсипчасту страву. Присунулись гості до миски й почали носити страву з миски до рота, підкладаючи під ложку хліб, щоб не закапати скатірки (Коцюб., І, 1955, 44); Сіли обідати в сінях круг столика. Мовчки сьорбали з ложок і думали - кожен про своє (Головко, І, 1957, 107); // чого і без додатка . Кількість страви, набрана цим предметом. Укинула Пріська ложку каші в рот; не пожувавши, ковтнула (Мирний, III, 1954, 47); Мати з'їла дві-три ложки та й поклала ложку. Страва здалась їй несмачною (Коцюб., І, 1955, 15); // перен., розм . Мала кількість, крапля чого-небудь. Хіба не видно он по тій сумовитій корові, на хребті якої походжає ворона, що Гранчакові діти сидять без ложки молока? (Стельмах, І, 1962, 224).
@ В ложці [води] не спіймати (піймати) кого - про хитру, спритну людину. Сестра її там така, що і в ложці води не піймаєш (Барв., Опов.., 1902, 202); Людина він досвідчена, хитра. Його і в ложці не спіймаєш... Такий, що з піску мотузки суче... (Руд., Остання шабля, 1959, 42).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ложка | ложки |
Родовий | ложки | ложок |
Давальний | ложці | ложкам |
Знахідний | ложку | ложки |
Орудний | ложкою | ложками |
Місцевий | на/у ложці | на/у ложках |
Кличний | ложко | ложки |
ложок
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ложок | ложки |
Родовий | ложка | ложків |
Давальний | ложкові, ложку | ложкам |
Знахідний | ложок | ложки |
Орудний | ложком | ложками |
Місцевий | на/у ложку | на/у ложках |
Кличний | ложку | ложки |