луговина
ЛУГОВИНА, и, ж . 1. Місце, де раніше був луг (див. луг1). Сад Коржів розрісся по луговині, неначе ліс (Стор., І, 1957, 228); Незабаром віз, розкидаючи болото і хлюпаючи по калюжах, викотився на м'яку луговину (Стельмах, Правда.., 1961, 245).
2. розм . Те саме, що луг1. Ви побувайте в нас на луговині У весняній погожій тихій днині (Мал., Серце... 1959, 78).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | луговина | луговини |
Родовий | луговини | луговин |
Давальний | луговині | луговинам |
Знахідний | луговину | луговини |
Орудний | луговиною | луговинами |
Місцевий | на/у луговині | на/у луговинах |
Кличний | луговино | луговини |