люб'язність
ЛЮБ'ЯЗНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. люб'язний. Барах.. з подвійною люб'язністю подав йому на тарілці шинку (Панч, В дорозі, 1959, 80); Люб'язність, на обличчі Русевича стала не такою виразною (Шовк., Інженери, 1948, 110); // Люб'язні слова. [Мічурін:] Сашо, заспокойся. Це так говориться. Це люб'язність (Довж., І, 1958, 403); // Люб'язна послуга; ласка (у 4 знач.). - Ні, ти мені відпуспи його. Зроби люб'язність, - наполягав Дорош (Тют., Вир, 1964, 130).
Сама люб'язність див. сам.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | люб'язність | люб'язності |
Родовий | люб'язності, люб'язности | люб'язностей |
Давальний | люб'язності | люб'язностям |
Знахідний | люб'язність | люб'язності |
Орудний | люб'язністю | люб'язностями |
Місцевий | на/у люб'язності | на/у люб'язностях |
Кличний | люб'язносте | люб'язності |