любимець
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | любимець | любимці |
Родовий | любимця | любимців |
Давальний | любимцеві, любимцю | любимцям |
Знахідний | любимця | любимців |
Орудний | любимцем | любимцями |
Місцевий | на/у любимці, любимцеві | на/у любимцях |
Кличний | любимцю | любимці |
улюбленець
УЛЮБЛЕНЕЦЬ, нця, ч. Той, кого дуже люблять, цінують. [Юда:] Учитель мав улюбленців між нами, - Ми, зуби зціпивши, їм догоджали, Щоб приподобитись йому хоч тим (Л. Укр., III, 1952, 140); Щоб Тарас менше був на очах лихої мачухи, батько часто брав свого улюбленця «чумакувати» (Кол., Безсмертний Кобзар, 1961, 10); З перших днів перебування в загоні Гриць став улюбленцем усіх партизанів (Збан., Ліс. красуня, 1955, 118); Панський улюбленець, він [орел] щодня одержував з ласки пані Софії щедрий раціон - живу, взяту з отари вівцю (Гончар, II, 1959, 31); Міноносець став його улюбленцем. Михайлові навіть шкода було, що настане хвилина і доведеться розпрощатися з оцим гарним, напрочуд динамічним кораблем (Собко, Шлях.., 1948, 5).
@ Улюбленець долі (фортуни і т. ін. ): а) щаслива в житті людина; б) людина, щедро обдарована природою.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | улюбленець | улюбленці |
Родовий | улюбленця | улюбленців |
Давальний | улюбленцеві, улюбленцю | улюбленцям |
Знахідний | улюбленця | улюбленців |
Орудний | улюбленцем | улюбленцями |
Місцевий | на/у улюбленці | на/у улюбленцях |
Кличний | улюбленцю | улюбленці |