любитель
ЛЮБИТЕЛЬ, я, ч. 1. чого. Який має схильність до чого-небудь. Безтурботно задзвенів дівочий сміх, притягуючи потроху до вогнища заробітчан із сусідніх валок, любителів веселого (Гончар, Таврія, 1952, 91); // Який має велику пристрасть до чого-небудь. Великий любитель рідного слова, я в той же час не прихильник великої продукції [його] (Вас., IV, 1960, 56); Він [М. К. Гудзій] - полум'яний поклонник всіх досягнень художнього слова, любитель і тонкий цінитель віршів (Рад. літ-во, 3, 1957, 37).
2. Той, хто займається улюбленою справою не як професіонал; аматор. Астрономи-любителі перед спостереженням потоків падаючих зірок запасаються зоряними картами (Бесіди про всесвіт, 1953, 83); Орхідея тепер завдяки зусиллям учених та квітникарів-любителів росте в оранжереях ботанічного саду (Веч. Київ, 14.ІІ 1966, 1).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | любитель | любителі |
Родовий | любителя | любителів |
Давальний | любителеві, любителю | любителям |
Знахідний | любителя | любителів |
Орудний | любителем | любителями |
Місцевий | на/у любителі | на/у любителях |
Кличний | любителю | любителі |