любість
ЛЮБІСТЬ, бості, ж; рідко. Те саме, що любов. Я звікувала в розкоші, заміж пішла по любості, сини в мене як соколи... (Вовчок, І, 1955, 63); Паде кір'я [кора] із явір'я, паде кір'я із бука, Та уже нам, мій миленький, в любості розлука (Коломийки, 1969, 215); Замфір присідає під кущем, обережно з любістю розгортає листя (Коцюб., І, 1955, 190).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | любість | любості |
Родовий | любості, любости | любостей |
Давальний | любості | любостям |
Знахідний | любість | любості |
Орудний | любістю | любостями |
Місцевий | на/у любості | на/у любостях |
Кличний | любосте | любості |