ляканий
ЛЯКАНИЙ, а, е. 1. Якого часто лякали, який сильно злякався; переляканий. Біжать між деревами з відрами, з сокирами - заспані, неодягнені, лякані (Вас., III, 1960, 358); Ляканий заєць лежить сторожко (Коп., Як вони.., 1948, 85); - Не дивуйтеся, - ласкаво плескав його по плечу Дебрич, - Лякана ворона всього боїться (Козл., Ю. Крук, 1957, 433).
2. Який уже звик до лякання і нічого не боїться. [Бурлака:] Ви не кричіть, бо й я вмію кричать. Ви не лякайте мене - я ляканий! (К.-Карий, І, 1960, 54); [Станіслав:] Мене не злякаєш, я вже ляканий (Собко, П'єси, 1958, 9); - Та й не боюся я нічого - ляканий уже... (Чаб., Балкан. весна, 1960, 354); // у знач. ім . ляканий, ного, ч. Той, кого багато лякали і тим відбили страх. [Полковник:] Еге, як бачу, то мій нагай скучив по чиїйсь спині! [Гадюка:]. Не полохай ляканого! (Кроп., V, 1959, 485).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ляканий | лякана | лякане | лякані |
Родовий | ляканого | ляканої | ляканого | ляканих |
Давальний | ляканому | ляканій | ляканому | ляканим |
Знахідний | ляканий, ляканого | лякану | лякане | лякані, ляканих |
Орудний | ляканим | ляканою | ляканим | ляканими |
Місцевий | на/у ляканому, ляканім | на/у ляканій | на/у ляканому, ляканім | на/у ляканих |