лясь
ЛЯСЬ, виг. Уживається як присудок за знач. ляскати. А що вже кручений той Яків, сама Жалійка скаже: вулицею йде, - по нозі лясь, верть, круть (Горд., Чужу ниву.., 1947, 27); - А один син Семенів як підскоче та мене кулаком по пиці лясь! - так я й заюшивсь! (Гр., II, 1963, 122); Лясь, як дурний, батогом по воді, та й дивиться: чи смуг не знати? (Укр.. присл.., 1955, 243); Він за шапку та й лясь дверима (Барв., Опов.., 1902, 109); - Не вирвешся! - навмисне якнайголосні-ше галасував у кущах уже охрипший економ. У відповідь йому: лясь, лясь! (Вас., II, 1959, 62).