лікар
ЛІКАР, я, ч . Особа з вищою медичною освітою, яка лікує хворих. [Старий пан:] Мені лікар заборонив виходити з кімнати (Вас., III, 1960, 215); Мабуть, не знайти на нашій Україні такого села, з якого б не вийшли десятки вчителів, лікарів, агрономів (Вишня, II, 1956, 9); * Образно. Сонце, спочинок, чисте повітря - ось мої лікарі й ліки (Коцюб., III, 1956, 361).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | лікар | лікарі |
Родовий | лікаря | лікарів |
Давальний | лікареві, лікарю | лікарям |
Знахідний | лікаря | лікарів |
Орудний | лікарем | лікарями |
Місцевий | на/у лікарі, лікареві | на/у лікарях |
Кличний | лікарю | лікарі |
лікарів
ЛІКАРІВ, рева, реве. Прикм. до лікар. Зім'явши в долоні лікарів рецепт, кинув [ключник] його до рова (Фр., II, 1950, 283); Лікареве обличчя прибрало поважного вигляду (Коцюба, Нові береги, 1959, 398); // Пов'язаний з діяльністю лікаря. - Ні, не пособить лікареве гоїння! - думала Гаїнка (Гр., II, 1963, 489).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | лікарів | лікарева | лікареве | лікареві |
Родовий | лікаревого | лікаревої | лікаревого | лікаревих |
Давальний | лікаревому | лікаревій | лікаревому | лікаревим |
Знахідний | лікарів, лікаревого | лікареву | лікареве | лікареві, лікаревих |
Орудний | лікаревим | лікаревою | лікаревим | лікаревими |
Місцевий | на/у лікаревому, лікаревім | на/у лікаревій | на/у лікаревому, лікаревім | на/у лікаревих |