ліплений
ЛІПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ліпити 1. Посудини, ліплені вільноруч, виготовлені з нечищеної глини (Археол., II, 1948, 105); // у знач. прикм. [Кембль:] Портрети лиш мальовані бувають, все ж ліплене і різьблене - кумир, а не портрет (Л. Укр., III, 1952, 31); Очі з удаваною побожністю підводить [Стадницький ] угору, до ліплених амурів (Стельмах, Хліб.., 1959, 293).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ліплений | ліплена | ліплене | ліплені |
Родовий | ліпленого | ліпленої | ліпленого | ліплених |
Давальний | ліпленому | ліпленій | ліпленому | ліпленим |
Знахідний | ліплений, ліпленого | ліплену | ліплене | ліплені, ліплених |
Орудний | ліпленим | ліпленою | ліпленим | ліпленими |
Місцевий | на/у ліпленому, ліпленім | на/у ліпленій | на/у ліпленому, ліпленім | на/у ліплених |