літувати
ЛІТУВАТИ, ую, уєш, недок . 1. перев. з обставиною місця . Проводити де-небудь літо; жити десь літом. Літуємо, було, у будці, аж покіль приїде на рябому коні осень [осінь] (Барв., Опов.., 1902, 355); Він [кріт] літує І зимує У норі, Тільки шапку Залишає Угорі (Стельмах, Колосок.., 1959, 80).
2. гідр. Залишатися на літо без води (про штучні водойми). Щороку один з ставків літує. Мул з .. ставків використовуємо на добриво (Колг. Укр., 5, 1959, 17).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | літую | літуємо |
2 особа | літуєш | літуєте |
3 особа | літує | літують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | літуватиму | літуватимемо |
2 особа | літуватимеш | літуватимете |
3 особа | літуватиме | літуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | літував | літували |
Жіночий рід | літувала | |
Середній рід | літувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | літуваймо | |
2 особа | літувай | літувайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | літуючи | |
Минулий час | літувавши |