магія
МАГІЯ, ї, ж. 1. Сукупність прийомів та обрядів, які, за уявленням забобонних людей, мають чудодійну силу; чаклунство, чарівництво. В основі магії лежала віра первісних людей в те, що з допомогою різних заклинань і обрядів можна було таємничим способом впливати в бажаному для них напрямі на хід явищ і подій у навколишньому світі (Іст. УРСР, І, 1953, 15).
Біла магія - за середньовічними забобонами - чаклунство з допомогою небесних сил; Чорна магія - за середньовічними забобонами - чаклунство з допомогою пекельних сил; чорнокнижництво.
2. перен . Щось загадкове, незрозуміле. Алгебри він не знав; ікси, ігреки та зети були для нього таємничою магією (Трубл., Лахтак, 1953, 109).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | магія | магії |
Родовий | магії | магій |
Давальний | магії | магіям |
Знахідний | магію | магії |
Орудний | магією | магіями |
Місцевий | на/у магії | на/у магіях |
Кличний | магіє | магії |