майстерство
МАЙСТЕРСТВО, а, с. 1. Те саме, що ремесло. Якусь мені бог дав легку руку до майстерства; що очима ввиджу [побачу], то руками зроблю (Фр., II, 1950, 39); Никодим Онуфрійович кожного свого одприска [нащадка], тільки той доходив робочого віку, навчав слюсарювати і поступово виводив у митці цього тонкого і розумного майстерства (Смолич, V, 1959, 90).
2. заст . Майстерність (у 1 знач.). Щоб показати своє артистичне майстерство перед дамами, Гануш розпочав веселу шумну п'єсу (Н.-Лев., III, 1956, 218); Коваль вправно орудував молотком, і плугатарі, немов діти, не могли одірвати очей від чарівного майстерства (Горд., II, 1959, 168).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | майстерство | майстерства |
Родовий | майстерства | майстерств |
Давальний | майстерству | майстерствам |
Знахідний | майстерство | майстерства |
Орудний | майстерством | майстерствами |
Місцевий | на/у майстерстві | на/у майстерствах |
Кличний | майстерство | майстерства |