макогін
МАКОГІН, гона, ч. Дерев'яний стрижень із потовщеним заокругленим кінцем, яким розтирають у макітрі мак, пшоно тощо. До Хіврі сікався [Солопій], за макогін хватався, І не на жарт-таки, сердега, розгулявся (Г.-Арт., Байки.., 1958, 61); Хазяїн кинув на стіл ложку, вихопив із макітри макогін і вибіг на двір (Панч, В дорозі, 1959, 185); * У порівн. Як у діжку макогоном, У бубон стукотить (Гл., Вибр., 1957, 132); Голова в його була лиса, справді наче облизаний макогін (Н.-Лев., IV, 1956, 313).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | макогін | макогони |
Родовий | макогона | макогонів |
Давальний | макогонові, макогону | макогонам |
Знахідний | макогін | макогони |
Орудний | макогоном | макогонами |
Місцевий | на/у макогоні | на/у макогонах |
Кличний | макогоне | макогони |