малолітній
МАЛОЛІТНІЙ, я, є. Який має мало років (про дітей, підлітків); неповнолітній. - Ти й не підеш [до війська], бо ще малолітній, тільки ще сімнадцять літ, ще й пушок по лицю! (Барв., Опов.., 1902, 402); [Тарталюк (верещить): ] Та як ви смієте! Яка розпуста! Кожне малолітнє дівчисько буде свій ніс сувати! (Коч., II, 1956, 432); // Власт. дитині; дитячий. Застидавшися трохи і тут же кленучи себе за свою стидкуватість, яку вважав ознакою своєї малолітньої неповноцінності, Сашко змушений був попросити вантажника Григорія і надалі тримати все це від батька в секреті (Смолич, V, 1959, 532).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | малолітній | малолітня | малолітнє | малолітні |
Родовий | малолітнього | малолітньої | малолітнього | малолітніх |
Давальний | малолітньому | малолітній | малолітньому | малолітнім |
Знахідний | малолітній, малолітнього | малолітню | малолітнє | малолітні, малолітніх |
Орудний | малолітнім | малолітньою | малолітнім | малолітніми |
Місцевий | на/у малолітньому, малолітнім | на/у малолітній | на/у малолітньому, малолітнім | на/у малолітніх |