маневрений
МАНЕВРЕНИЙ, а, е. 1. Який здійснюється за допомогою маневру (у 1 знач.), без позиційних укріплень (про воєнні дії). Суворов домігся дозволу розгорнути наступ за Прутом, маючи на меті розгромити у маневрених боях армію Осман-Паші (Добр., Очак. розмир, 1965, 244).
2. Здатний маневрувати (у 1 знач.), швидко міняти напрямок руху; рухливий. У жорстоких боях з переважаючими силами противника партизанам доводилось бути дуже гнучкими і маневреними (Шер., Молоді месники, 1949, 46); Самохідний комбайн, обладнаний навісним копнувачем, стає більш маневреним (Зерн. комбайни, 1957, 148).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | маневрений | маневрена | маневрене | маневрені |
Родовий | маневреного | маневреної | маневреного | маневрених |
Давальний | маневреному | маневреній | маневреному | маневреним |
Знахідний | маневрений, маневреного | маневрену | маневрене | маневрені, маневрених |
Орудний | маневреним | маневреною | маневреним | маневреними |
Місцевий | на/у маневреному, маневренім | на/у маневреній | на/у маневреному, маневренім | на/у маневрених |