манірка
МАНІРКА, и, ж . 1. Похідна металева фляжка з кришкою у вигляді склянки, що загвинчується. Старий служивий простягає манірку, в якій збереглося трохи теплої, несмачної, але такої жаданої води (Кочура, Зол. грамота, 1960, 98).
2. рідко. Те саме, що казанок 2. - Та ж служили з ним ще в царських уланах, не одну кашу.. з'їли з одної манірки (Ле, В снопі.., 1960, 38).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | манірка | манірки |
Родовий | манірки | манірок |
Давальний | манірці | маніркам |
Знахідний | манірку | манірки |
Орудний | маніркою | манірками |
Місцевий | на/у манірці | на/у манірках |
Кличний | манірко | манірки |