марудний
МАРУДНИЙ, а, е. 1. Який вимагає багато часу та зусиль (про роботу, справу тощо); клопітливий (у 2 знач.). Батько з сином беруться до марудної роботи "накладання основи": нитки з основи проволікаються крізь зубці в берді та крізь вічка в переборах і присилюються до верстата (Л. Укр., IV, 1954, 246); - Ну, а собі, - тут Лис присів. - Я б птахоферму попросив. Хоч справа це й марудна, З птахами он як трудно, Та дуже я люблю пташиний спів (Дор., Літа.., 1957, 169); // Повільний, неквапливий (про людину).
2. Який викликає нудьгу; нудний. Бачила декого з професорів, одного (Срезневського) чула на публічній лекції, .. тільки лекція була дуже марудна (Л. Укр., V, 1956, 302); Нам було по п'ятнадцять років, і хоч книжки були ілюстровані, але ж заводитися з ними краще було десь на вільній волі, а не в цій марудній бібліотеці, де навіть весняний вітрець не міг розігнати мишачого запаху (Перв., Невигадане життя, 1958, 35); // Набридливий. [Марко:] Ну й марудна баба! Чорт сім пар постолів стоптав, поки пару підібрав (Мороз, П'єси, 1959, 22); // Який довго триває, наводячи нудьгу. Марудна ніч ховалася від сірого світанку (Ле, Ю. Кудря, 1956, 253).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | марудний | марудна | марудне | марудні |
Родовий | марудного | марудної | марудного | марудних |
Давальний | марудному | марудній | марудному | марудним |
Знахідний | марудний, марудного | марудну | марудне | марудні, марудних |
Орудний | марудним | марудною | марудним | марудними |
Місцевий | на/у марудному, маруднім | на/у марудній | на/у марудному, маруднім | на/у марудних |