машинобудівник
МАШИНОБУДІВНИК, а, ч. Фахівець із машинобудування. Машинобудівники Радянської України освоїли виробництво понад 700 нових типів верстатів, машин і механізмів (Іст. УРСР, II, 1957, 670).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | машинобудівник | машинобудівники |
Родовий | машинобудівника | машинобудівників |
Давальний | машинобудівникові, машинобудівнику | машинобудівникам |
Знахідний | машинобудівника | машинобудівників |
Орудний | машинобудівником | машинобудівниками |
Місцевий | на/у машинобудівнику, машинобудівникові | на/у машинобудівниках |
Кличний | машинобудівнику | машинобудівники |