метафізика
МЕТАФІЗИКА, и, ж. 1. Протилежний діалектиці спосіб мислення й метод пізнання, який розглядає предмети і явища поза їх внутрішнім зв'язком, відірвано одне від одного, в застиглому, незмінному вигляді.
2. Ідеалістичне філософське вчення про незмінні начала світу, що не піддаються досліду, які нібито є основою всіх фізичних явищ. Діалектичному матеріалізмові протистоять метафізика та ідеалізм (Деклар. наради.., 1957, 14); Віддавна в філософії мастак, Він метафізику зове: химера, А над усе почитує Вольтера Та Дідро (Рильський, II, 1956, 24).
3. перен. Абстрактні розумування. Скажете: баб'ячі забобони! Метафізика! Не втаюся: є те, є і друге (Мирний, V, 1955, 406); [Небаба:] От що я хотіла тобі, між іншим, сказати. Ти цю метафізику облиш (Мик., І, 1957, 47).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | метафізика | метафізики |
Родовий | метафізики | метафізик |
Давальний | метафізиці | метафізикам |
Знахідний | метафізику | метафізики |
Орудний | метафізикою | метафізиками |
Місцевий | на/у метафізиці | на/у метафізиках |
Кличний | метафізико | метафізики |
метафізик
МЕТАФІЗИК, а, ч. 1. Послідовник метафізики, метафізичних поглядів, переконань. Метафізики, відриваючи думку від діяння, переносять її в безплідну ділянку чисто словесних, логічних формул (Про мист. театру, 1954, 186).
2. заст. Філософ, який займається питаннями, що виходять за межі досліду; філософ взагалі.
3. перен. Людина, схильна до абстрактних розумувань.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | метафізик | метафізики |
Родовий | метафізика | метафізиків |
Давальний | метафізикові, метафізику | метафізикам |
Знахідний | метафізика | метафізиків |
Орудний | метафізиком | метафізиками |
Місцевий | на/у метафізику, метафізикові | на/у метафізиках |
Кличний | метафізику | метафізики |