мигдаль
МИГДАЛЬ, ю, ч. 1. Південне невисоке дерево або кущ родини розоцвітих з ніжно-рожевими квітками та овальними плодами - горіхами. Навколо цвів мигдаль і буз... (Олесь, Вибр., 1958, 332); Ми стоїмо під розлогими деревцями гіркого мигдалю (Кучер, Зол. руки, 1948, 113).
2. Плід цієї рослини з їстівним солодким або гірким ядром. [Ольга:] Я вже й на базарі побувала - дивись, які полуниці, мигдаль - розкіш! (Коч., II, 1956, 315); Гості, пригощаючись смаженим мигдалем, чинно бесідують з господинею (Гончар, Таврія, 1952, 126); * У порівн. Була це струнка й висока на зріст молодиця років двадцяти п'яти, з глибокими чорними очима під довгими віями і білими, як мигдаль, зубами (Тулуб, Людолови, І, 1957, 17).
^ Мигдаль дикий (низький) - те саме, що бобчук. Використовують для посадок в центрі клумб мигдаль низький, або бобчук (Весн. флора, 1955, 143); - Сашо, запиши: дикий мигдаль з персиком не схрещується (Довж., І, 1958, 420).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мигдаль | мигдалі |
Родовий | мигдалю | мигдалів |
Давальний | мигдалеві, мигдалю | мигдалям |
Знахідний | мигдаль | мигдалі |
Орудний | мигдалем | мигдалями |
Місцевий | на/у мигдалі | на/у мигдалях |
Кличний | мигдалю | мигдалі |