мито
МИТО, а, с. Податок, сплачуваний за перевезення товарів через кордон. Він, ідучи за приміром інших бояр, поставив на дорозі величезну рогачку і жадав від проїжджих для себе мита (Фр., VI, 1951, 41); - Тепер на самому хлібі землевласник не проживе: американська пшениця і високе німецьке мито на хліб підрубали нас на пні (Стельмах, І, 1962, 40); Щоб обмежити довіз іноземних товарів у Росію, на них були накладені високі мита (Іст. СРСР, II, 1957, 25).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мито | мита |
Родовий | мита | мит |
Давальний | миту | митам |
Знахідний | мито | мита |
Орудний | митом | митами |
Місцевий | на/у миті | на/у митах |
Кличний | мито | мита |