митра
МИТРА, и, ж. Головний убір вищого духівництва християнської церкви, який надівають під час богослужіння. У два ряди виглядали лиця і в клобуках, і в митрах, і простоволосі (Н.-Лев., І, 1956, 363); В митрі діамантовій, з хрестом смарагдовим, в шаті, золотом вишиваній, схилив [патріарх] голову свою (Вишня, І, 1956, 91); * Упорівн. Здіймає він з голови того кашкета обережно, як архірей митру (Вас., II, 1959, 78).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | митра | митри |
Родовий | митри | митр |
Давальний | митрі | митрам |
Знахідний | митру | митри |
Орудний | митрою | митрами |
Місцевий | на/у митрі | на/у митрах |
Кличний | митро | митри |