мовонька
МОВОНЬКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до мова 1 - 4. Що було колись тієї Лепестини й кожнісінько слово святе, а тепер же в неї й мовоньку віднято... (Л. Янов., І, 1959, 83); - Коли правдива мовонька твоя, Так будеш, серденько, навіки ти моя (Пісні та романси.., II, 1956, 258).
@ Вести мовоньку - те саме, що Вести мову (див. мова). У блакитному просторі Заходили колом зорі. Ясним світлом все влили Та про землю многострадну.. Тихо мовоньку вели (Граб., І, 1959, 266).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мовонька | мовоньки |
Родовий | мовоньки | мовоньок |
Давальний | мовоньці | мовонькам |
Знахідний | мовоньку | мовоньки |
Орудний | мовонькою | мовоньками |
Місцевий | на/у мовоньці | на/у мовоньках |
Кличний | мовонько | мовоньки |