модно
МОДНО. Присл. до модний 1, 4. Половинчик мав приємну зовнішність, просто чарував вороним, модно стриженим вусом, солідною поставою (Ле, В снопі.., 1960, 97); Входить Оля. Одягнена модно, але не крикливо (Піде., Жарти.., 1968, 24); // у знач. присудк. сл. Прийнято, заведено. - Так ... Мітингуй, значить.. Це тепер модно (Гончар, Таврія, 1952, 174); Олесь Васильович згадав, як дуже давно, коли модно було фантазувати.., він вигадав повість про війну світів (Донч., VI, 1957, 629).