мордатий
МОРДАТИЙ, а, е. 1. З великою товстою мордою (про тварин). Один мордатий Кіт до Щуки учащав (Гл., Вибр., 1957, 141); До кімнати вбіг чорний мордатий пудель (Загреб., Європа 45, 1959, 176).
2. вульг. Із товстим, широким обличчям. Чорний мордатий чоловік, як ведмідь зарослий, ухопив здоровенну кошівку з рибою і з натугою поніс її у курінь (Мирний, І, 1954, 349); В'їхав, як завжди, не сам, а з приятелями, мордатими синками новотроїцьких хуторян (Гончар, Таврія.., 1957, 24).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | мордатий | мордата | мордате | мордаті |
Родовий | мордатого | мордатої | мордатого | мордатих |
Давальний | мордатому | мордатій | мордатому | мордатим |
Знахідний | мордатий, мордатого | мордату | мордате | мордаті, мордатих |
Орудний | мордатим | мордатою | мордатим | мордатими |
Місцевий | на/у мордатому, мордатім | на/у мордатій | на/у мордатому, мордатім | на/у мордатих |