мордочка
МОРДОЧКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до морда 1. Часом виплигувала на верх, на покрівлю прудка коза, щипала травицю або стояла, піднявши вгору мордочку з борідкою (Н.-Лев., І, 1956, 50); Роман Блаженко обійняв лоша за шию і притулився шершавою щокою до його атласної мордочки (Гончар, І, 1954, 123).
2. фам. Личко (див. личко1). Я її [дівчинки] навіть трохи злякався: мордочка з кулачок і сиза, як печене яблуко (Довж., Зач. Десна, 1957, 479); Внизу, на першому поверсі, живе Ольця - з лисячою хитренькою у ластовинні мордочкою і крихітними губками (Ів.. Таємниця, 1959, 124).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мордочка | мордочки |
Родовий | мордочки | мордочок |
Давальний | мордочці | мордочкам |
Знахідний | мордочку | мордочки |
Орудний | мордочкою | мордочками |
Місцевий | на/у мордочці | на/у мордочках |
Кличний | мордочко | мордочки |