моровиця
МОРОВИЦЯ, і, ж. 1. Те саме, що мор. Кажуть, хворобу насилає [знахар] і на товар моровицю (Гр., II, 1963, 256).
2. Епідемія (звичайно чума), що спричиняє велику: смертність. - П'ять років тому померло мало не пів-Чабан-Таша з моровиці (Тулуб, Людолови, І, 1957, 391); Найстарший син його не повернувся з Волконських гір.., наймолодший помер у моровицю (Стельмах, І, 1962, 339); Чума... В народі її ще називають "чорною смертю". Страшна моровиця не раз шугала над Європою (Літ. Укр., Іб.УІІІ 1968, 1).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | моровиця | моровиці |
Родовий | моровиці | моровиць |
Давальний | моровиці | моровицям |
Знахідний | моровицю | моровиці |
Орудний | моровицею | моровицями |
Місцевий | на/у моровиці | на/у моровицях |
Кличний | моровице | моровиці |