міст
МІСТ, моста і мосту, ч. 1. Споруда для переїзду або переходу через річку, залізницю, автомагістраль, яр і т. ін. Нева Тихесенько кудись несла Тоненьку кригу попід мостом (Шевч., II, 1953, 358); - Кругом палацу глибока канава, на канаві міст (Н.-Лев., III, 1956, 293); Коли червона кіннота підійшла до Дніпра, міст перед нею був готовий (Гончар, II, 1959, 233); // у знач. присл. мостом. У вигляді моста. Якось у косовицю з самого ріжка левади він побачив, як веселка мостом лягла на тополі (Стельмах, І, 1962, 104); * Образно. Міст від серця людини до серця людини - щось значніше, ніж споруда з бетону і сталі, яка єднає два береги (Рибак, Час.., 1960, 177).
2. перен. Те, що є проміжним між чим-небудь, що з'єднує щось. Харків, славна батьківщина перших радянських тракторів, проклав широкий міст у майбутнє своїм гігантським атомним центром (Ком. Укр., 7, 1965, 68).
3. спорт. Положення тіла з вигнутою догори грудною кліткою і з упором на долоні й п'яти.
4. спец. Частина шасі автомашини, трактора. Водієві часто доводилось включати в допомогу задньому мосту й передній (Дмит., Розлука, 1957, 272); Все частіше шоферові доводилось вмикати обидва мости, і газик, підіймаючи білу куряву, пробивався через кучугури та замети (Збан., Переджнив'я, 1955, 67).
5. діал. Поміст, підлога. Молодицям по світлицях Мости шарувати, Малим дітям пір'я драти І тютюн в'язати (Нар. лірика, 1956, 88).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | міст | мости |
Родовий | моста, мосту | мостів |
Давальний | мостові, мосту | мостам |
Знахідний | міст | мости |
Орудний | мостом | мостами |
Місцевий | на/у мосту, мості | на/у мостах |
Кличний | мосте | мости |
мостити
МОСТИТИ, мощу, мостиш, недок., перех. 1. Суцільно вкривати камінням і т. ін. (дорогу, площу та ін.); брукувати. Він так мостив річище арика. Неначе досвід мав будівника (Бажан, II, 1947, 250); - Хіба мені спадало на думку.., що ліхтарі світять тільки по тих вулицях, де пани гуляють, що каменем мостять тільки там, де заможні люди їздять? (Л. Янов., І, 1959, 299); Теслярі пахли тесаним деревом, шевські учні - шкірою,.. ті, що мостять дороги, - смолою (Томч., Готель.., 1960, 100); // Будувати, споруджувати міст, робити підлогу, щільно укладаючи одну до одної колоди, дошки тощо. Укріплення в городах робити і мости мостити - теж смердівський обов'язок (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 35); * Образно. Хвала ж бійцям і теслям І Вічна слава Народові, трудівнику й герою, Що мостить міст в майбутнє золотий (Рильський, III, 1961, 10).
2. Класти, розміщати де-небудь. - Говорячи, якось мимовільно мостила вона ближче до себе дві великі подушки у краплистих темних пошивках (Вовчок, І, 1955, 254); Мар'яна мостила пакунки на возі (Вас., І, 1959, 290); // розм. Садовити. Анатоль з Івашком теж прийшли.., і генерал їх мостить коло себе (Кач., II, 1958, 367).
3. Влаштовувати, звивати (гніздо). Малий жайворонку, не мости гнізда коло бистрого Дніпра (Сл. Гр.); Прилетіли лелеки й мостили на клуні в Носюри гніздо (Донч., III, 1956, 99); - Не знаю, нащо ви, сестриці, - Зозуля каже іншій птиці, - Гніздечка мостите щорік (Криж., Під зорями.., 1950, 130).
4. перен., розм. Сильно вдаряти, бити. Як почне мостити, то й місця живого не зоставить (Сл. Гр.); Коні.., глухо ржучи самим черевом, в землю мостили копитом (Тич., І, 1957, 265).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мощу | мостимо |
2 особа | мостиш | мостите |
3 особа | мостить | мостять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | моститиму | моститимемо |
2 особа | моститимеш | моститимете |
3 особа | моститиме | моститимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | мостив | мостили |
Жіночий рід | мостила | |
Середній рід | мостило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мостімо | |
2 особа | мости | мостіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | мостячи | |
Минулий час | мостивши |