муж
МУЖ, а, ч. 1. книжн. Державний, науковий, громадський і т. ін. діяч. Амінь тобі [Богдане], великий муже! Великий, славний! та не дуже... (Шевч., II, 1963, 349); А щедрі серцем юнаки. На диво мужам вченим, Знімають зорі залюбки Із неба нареченим... (Воскр., З перцем!, 1957, 322); В просторім кабінеті старости, в різних його кутках були присутні три державні мужі та лише одна жінка, господиня дому (Ле, Хмельницький, І, 1957, 69). , ...
2. заст., уроч. Чоловік (у 2 знач.). Всі в домі боялися її, не виключаючи й Куни Гольдбаума, її мужа (Фр., II, 1950, 78); Дружина мужу зброю подає: - Цілую я озброєння твоє, - Нехай воно нам перемогу дасть (Бажан, І, 1946, 301).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | муж | мужі |
Родовий | мужа | мужів |
Давальний | мужеві, мужу | мужам |
Знахідний | мужа | мужів |
Орудний | мужем | мужами |
Місцевий | на/у мужі, мужу, мужеві | на/у мужах |
Кличний | мужу | мужі |
мужів
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | мужів | мужева | мужеве | мужеві |
Родовий | мужевого | мужевої | мужевого | мужевих |
Давальний | мужевому | мужевій | мужевому | мужевим |
Знахідний | мужів, мужевого | мужеву | мужеве | мужеві, мужевих |
Орудний | мужевим | мужевою | мужевим | мужевими |
Місцевий | на/у мужевому, мужевім | на/у мужевій | на/у мужевому, мужевім | на/у мужевих |